Яків Пункін

Довоєнний чемпіон

Яків Пункін народився в Запоріжжі 8 грудня 1921 року і рано залишився без батька. У 1935 році він прийшов до секції французької боротьби (так тоді називали греко-римську) у міському будинку фізкультури, де його тренував Олексій Фешотт. Після семи класів юнак став токарем на заводі, а в 1938 році перейшов на завод, який сьогодні відомий як «Мотор Січ». У жовтні 1940 року на чемпіонаті республіки в Запоріжжі Пункін виграв титул у напівлегкій вазі, а в списку десяти найкращих борців СРСР на початок 1941 року посів восьме місце.

Війна і табори

У квітні 1941 року Пункіна призвали до армії. Уже на початку липня він потрапив у полон і майже чотири роки провів у нацистських таборах. Після звільнення союзними військами у квітні 1945 року він пройшов фільтраційну перевірку і продовжив службу.

Золото Гельсінкі

Повернувшись на килим, Пункін став першопрохідцем запорізьких олімпійців. На Іграх 1952 року в Гельсінкі він виграв турнір з греко-римської боротьби у напівлегкій вазі (до 62 кг) і став першим олімпійським чемпіоном із Запоріжжя.

Тренер і пам'ять міста

З 1961 року Пункін тренував борців вільного стилю і багато виступав перед молоддю. Він помер 12 жовтня 1994 року і похований на центральній алеї Первомайського кладовища. У 2006 році міська федерація греко-римської боротьби заснувала медаль його імені, у 2017 році в Парку трудової слави з'явилася бронзова скульптура борця, а одну з вулиць Запоріжжя перейменували на вулицю Якова Пункіна.